Росія намагається втягнути Азербайджан в ЄврАзЕС

Росія провела більшу частину 2021 року, намагаючись відновити геополітичні буфери, які вона втратила після розпаду Радянського Союзу. Вона розмістила війська на західному кордоні з Україною, де факто анексувала Біларусь, продовжила підкорювати Кавказ (вже 200 років!) та надовго загрузла в Центральній Азії.

Швидше за все після Карабахської війни 2020 року Москва перейде на Південний Кавказ. Азербайджану доведеться нелегко: час балансування між Заходом і Росією добігає кінця. Не виключено, що Баку примушуватимуть до вступу до Євразійського економічного союзу — РФ вимагатиме плату за здачу Вірменії та військову мовчанку ОДКБ.

Надійний партнер НАТО

Минулого місяця президент Азербайджану Ільхам Алієв відвідав Брюссель на запрошення Генерального секретаря НАТО. Під час їхньої зустрічі Алієв наголосив, що Азербайджан є надійним партнером НАТО та підтримує тісні зв'язки з союзниками, особливо з Туреччиною.

Зустріч президента Азербайджану Ільхама Алієва та генсека НАТО Єнса Столтенберга

Подібні коментарі дратують Кремль, який прагне максимально обмежити присутність НАТО на своїй периферії. Азербайджан – важлива частина цієї стратегії, оскільки, по-перше, він відокремлює Росію від сил північноатлантичного блоку в Туреччині, а по-друге, гранично ізолює Вірменію. Географічне протиріччя, яке потребує політичного вирішення.

Останнім часом Москва використала поєднання економічного та військового тиску (у вигляді «миротворчої» операції в Нагірному Карабаху) для підтримки своїх позицій на Кавказі.

Проте, враховуючи поглиблення економічних та соціальних проблем, здатність Росії конкурувати у цьому регіоні слабшає. Про вплив (політичний, цивілізаційний) можна вже говорити із певними застереженнями: крім Вірменії, інших союзників у Москви немає. І те, якщо Єреван все ж таки надумає проігнорувати Кремль, самостійно вирішивши з Анкарою всі свої історичні проблеми, то Білокам'яна виявиться «у прольоті». В буквальному значенні слова: її витіснять із кавказьких гір.

Перспектива не така вже й фантастична: на частку РФ припадає лише 5% азербайджанського експорту, тоді як на Італію і Туреччину (обидві країни НАТО) — 30% і 18% відповідно.

Баку також нарощує військову співпрацю з Туреччиною, яка підтримала Азербайджан у війні 2020 року у Нагірному Карабаху.

Москва, однак, грає приховану роль. Кавказька країна дуже залежить від експорту нафти та газу. Сьогодні близько 68% від загального обсягу експорту країни складають сира нафта та супутні їй продукти, 15,9% - нафтові гази та інші газоподібні вуглеводні.

Зовнішньо-економічні зв’язки Азербайджану

Кремль, який краще за інших розуміє, яке підводне каміння таїть у собі залежність від експорту енергоносіїв, ймовірно, очікує, що Баку захоче диверсифікувати економічні зв'язки, щоб зменшити свою економічну вразливість.

Але зробити це буде непросто з огляду на рівень конкуренції та відсутність попиту на неенергетичну продукцію Азербайджану. Тим більше, напередодні візиту до Брюсселя Кремль нагадав Баку про переваги партнерства.

За кілька днів до того, як Алієв мав відправитися на зустріч НАТО, в ЄврАзЕС заявили, що Азербайджан може отримати статус спостерігача у блоці, членами якого є Росія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан та Вірменія.

На думку Москви, вступ до контрольованого нею Митного Союзу може мати значні переваги, - інакше Кремль припинить увесь свій імпорт. А це майже 18% економіки Азербайджану. Традиційний шантаж, загалом характерний зовнішньої політики Федерації.

Поки що Москва тонко натякає на «переваги» свого співробітництва. Різні російські ЗМІ пропагандують тісні зв'язки між Азербайджаном та членами ЄврАзЕС.

Наприклад, азербайджанська філія російського сайту Sputnik News минулого місяця опублікувала статтю, де йшлося про неминучість економічного співробітництва.

Згідно з публікацією, вступ Азербайджану до ЄарАзЕС збільшить експорт сільськогосподарської та ненафтової продукції країни на 280 мільйонів доларів.

У публікації також стверджується, що членство в цій організації може збільшувати валовий внутрішній продукт Азербайджану на 0,6% порівняно з поточним рівнем Крім того, кожен житель Азербайджану отримає прибуток у розмірі 1013 доларів - значна сума для країни, ВВП на душу населення якої становить всього 4202 долари.

Кремль також нещодавно згадав результати дослідження Аналітичного центру при Уряді Російської Федерації за 2018 рік, згідно з якими майже 40% ділових кіл Азербайджану вітають тісніші економічні відносини з ЄврАзЕС.

Ці цифри, як сподівається Кремль, звучатимуть привабливо в країні, економіка якої хоч і повільно, але відновлюється після пандемії. Хоча Азербайджан постраждав від коронавірусу менше, ніж його сусіди - багато в чому завдяки експорту енергоносіїв, - безробіття, бідність та еміграція (переважно до Росії) залишаються серйозними викликами, з якими важко боротися.

В той самий час Росія розуміє, що вона може покладатися лише з внутрішній ринок, оскільки економіки інших членів блокувідчувають серйозні проблеми. Та й аргументів, крім геополітики, Білокам'яна запропонувати не може.

Тому Москва веде переговори про укладання постійної угоди про вільну торгівлю з Іраном. Від імені ЄврАзЕС, зрозуміло. І одночасно провокує Тегеран для стягування військ до кордонів Азербайджану.

Блок вже має угоди про вільну торгівлю з Сербією, В'єтнамом та Сінгапуром, а до 2025 р. приєднаються Індія, Ізраїль та Єгипет. Такі офіційні плани. Нібито Азербайджан отримає доступ до ряду додаткових ринків, а не лише до ринків п'яти його членів. Якщо самі плани вдасться реалізувати.

Прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян, перебуваючи у явній залежності від Кремля, вже заявив, що його країна не заперечуватиме вступу Азербайджану, якщо це сприятиме регіональному миру.

Азербайджан та його союзники

Однак на експансіоністському шляху Росії є свої перешкоди.

По-перше, набуття членства або навіть статусу спостерігача може бути тривалим процесом, що вимагає консенсусу між усіма членами організації. Звучить смішно, але є ще юридичні вимоги вступу в блок, напруженість у відносинах з Вірменією та переговори щодо статусу Карабаха, які, до речі, ускладнюються.

Нагірний Карабах, січень 2022 року

На цьому конфлікті Москва зайняла проазербайджанську позицію. Тому не виключено, що Кремлю доведеться догоджати Азербайджану, щоб утримати країну у полі свого зору. До моменту підписання документів, очевидно. А тут уже набухають ймовірності прямого військового зіткнення з Туреччиною.

По-друге, Баку має враховувати реакцію інших своїх союзників. Азербайджан нарощує торгівлю із європейськими країнами. Він вважає за краще балансувати між Заходом і Росією, а не приймати чийсь бік.

По-третє, ЄврАзЕС має свої внутрішні проблеми. Росія постійно давить на союзників, розбіжності збільшуються. Насамперед з питань функціонування спильного газового та енергетичного ринку, а також міграції.

Азербайджан у таких умовах утримує рівновагу між економічними, військовими та політичними інтересами інших держав. Водночас йому необхідно перезапустити свої відносини із Заходом, довівши, що торгує не лише з нафтою та газом.

Крім того, відсутність діалогу з історичних питань з Вірменією насправді блокує його економічний розвиток: ставка на енергетичний коридор між Росією та Європою, як показує український досвід, обертається війною.

“Торнадівців” судять за спробу протидіяти контрабанді, а не за “бєспрєдєл”- КВП Одним контрабанда, іншим - суд за контабанду перших Торнадівців судять за спробу протидіяти контрабанді, а не за бєспрєдєл-... 01 листопада 2018 / Лідери
Экономист и управленец: как карантин может повлиять на экономику Украины Мирослав Продан: курс гривны может упасть до 30 Мирослав Продан, эксперт и управленец, сделал сенсационный прогноз... 25 червня 2020 / Лідери
Считается, что Эрдоган выстраивает диктатуру, но есть некоторые особенности Как создаются диктатуры - Турция Власть Реджепа Тайипа Эрдогана кажется безграничной. Такое впечатление,... 21 січня 2018 / Інститути
Российская Федерация провоцирует поток беженцев в Европейский Союз ЕС меняет свое отношение к политическим беженцам Центр внешней политики «Укрытие от шторма» Европейского совета по... 13 грудня 2017 / Політика
Погода