ВизиЯ Точка зрения Политика Зустріч Байден-Зеленський 1 вересня: перемовини, підсумки

Зеленський в Америці: перемовини, очікування, політика, афекти

Вчора президент України Володимр Зеленський разом із своєю дружиною Оленою та десятками чиновників відлетів до США, сподіваючись поговорити з Джо Байденом. Нагадаємо, що американська адміністрація двічі відкладала зустріч з українським лідером, аргументуючи дипломатичні незручності важкою ситуацію в Афганістані.

Так у Зеленського уявляють перемовини з США

Що виглядає, м'яко кажучи, не дуже переконливо, особливо на фоні останніх подій: справа “вагнрівців”, витік державної інформації з кабінетів Банкової, прямі звинувачення Зеленського в корупції та здачі національних інтересів, а також — в першу чергу — участь оточення президента України в кампанії проти нинішнього голови Білого Дому. Нагадаємо, дехто Рудольф Джуліані від імені Дональда Трампа приїжджав в столицю України, де збирав компромат проти Джо Байдена та його сина.

Звичайно, в Америці про всі ці особливості української політики знають. Як і те, що в ФБР у напіввідкритому режимі лежать декілька справ як проти Володимира Олександровича, так і проти його партнера Ігоря Коломойського. Обох звинувачують в податковому шахрайстві та в незаконній лобістській діяльності. А це, погодьтесь, непогана кувалда, котрою можна час від часу помахувати перед носом коміка.

Що стосується самої зустрічі Байден-Зеленський 1 вересня, то експерти сподіваються на великі можливості для дипломатії США та України. По-перше, військове співробітництво, особливо в галузі постачання нової зброї. По-друге, Офіс Президента сподівається вибити з Байдена конкретну дату або терміни вступу України в НАТО. Хоча б якойсь конкретики, - адже по-іншому привернути увагу патріотичного електорату Зе не вдасться. Ну і, по-третє, вирішити питання з інвестиціями. Влада хоче продемонструвати, що вкладати гроші в Україну — вигідно, корупція подолана, а нові індустрії, зокрема, it-сфера, розвивається без втручання держави.

Зеленський хоче гарантій вступу в НАТО

Ну і, заодно, вирішити проблеми з зеленою енергетикою, яку активно розвиває новий партнер Зеленського Рінат Ахметов.

Так що риторичне питання, чому український президент полетів до Америки 30 серпня, хоча зустріч з президентом Байденом запланована на 1 вересня, вирішується уже просто. Головне — проблеми Ахметова та корумпованого українського бізнесу. А потім вже розмови про політику з дідусем Джо.

Чи розуміють американці, що у візиті зекоманди є корупційна складова? Так, розуміють. Але для США важлива держава Україна, а не персональні інтереси “зелених”, які сьогодні правлять бал на Банковій.

Здається, ми маємо справу з іншим феноменом: Зеленський перебуває в ідейно-символічному полі, яке він сам же створив, думаючи, що він та Україна — це одне й те ж. Тобто домовляючись з ним, американці нібито домовляються з Україною.

Проблема в тому, що для політичного класу США, особливо в контексті геостратегічного протистоянням з Китаєм та Росією (вплив на союзників в Центральній та Східній Європі, на Балканах та в Середній Азії), мислення в дусі “я тобі — ти мені” недопустима розкіш. Американська політика повністю пронизана інституційними категоріями, без персональних симпатій чи антипатій. А це означає тільки одне: в Вашингтоні Зеленського поставлять перед жорстким вибором — або він виконує певні зобов’язання, не запитуючи чому і як, або ніякої допомоги. І ніякого піару для своїх виборців.

І жодного другого, третього чи четвертого Афганістану. Тим більше в трильйонних обсягах. Дати на халяву, щоб потім злили Москві, - вибачте, ні. Якщо Кремль надумає запустити повноцінну військову кампанію проти Україну, тоді новий ленд-ліз буде. Але без участі української, тим більш зеленої бюрократії.

Так що говорити про війну, кордони, Північний потік, зброю, нафту і зелені технології будуть. Але в першу чергу поговорять про корупцію. Бо техаський фермер Джон має знати, куди і нащо він дає гроші. Так влаштована американська політика. А Джо Байден — саме американський президент.

Втім, особливі ілюзії не літають і в стінах Банкової . 18 липня президент Біларусі Світлана Тихановська зустрілася з Джо Байденом. Пріоритети на фоні афганської кризи, яка вже розгорнулась у повній своїй геостратегічній красі. Таліби займали Кабул, афганська армія склала зброю, а громадянам західним кран чітко сказали, що з 1 вересня будуть судити виключно шаріатським судом.

Світлана Тихановська також, як і Володимир Зленський, була офіційно запрошена до Білого дому і прибула до США з робочим візитом. Вона проводила зустрічі на самому високому рівні, включаючи перемовини з президентом Байденом і державним секретарем Ентоні Блінкеном. Все по-серйозному. Як і випадку з Зеленським: Афганістан — це лише привід продемонструвати справжні пріоритети і те, як в Вашингтоні відносяться до зекоманди.

На жаль, більшість вітчизняних експертів помилково вважають, що майбутня зустріч Байдена і Зеленського передбачає, що останній вимагатиме більш суттєвих гарантій безпеки, а також санкцій проти газопроводу "Північний потік -2". Такий порядок денний цілком логічний, як би розмова проходила на рівних. І якби внутрішній світ Зеленського передбачав існування України як незалежної держави.

Але, втім, свою логіку диктують інші пріоритети. Йому вкрай необхідно довести, що самеивін — головний патріот країни, що тільки він домовляється з західними партнерами та підтримує антиросійську коаліцію.

Але це все гра у видимість зовнішньої політики України. Так, для внутрішнього споживача, який вірить в епохальність його президентства.

Тому можна відверто спрогнозувати: публічно Володимир Зеленський не привезе з США нічого конкретного, окрім чергового "наказу" по боротьбі з корупцією та олігархами. Не буде змін у позиції США щодо Північного потоку 2. У Вашингтона і так забагато проблем, він не бажає вішати собі на шию Україну, яка й так отримала гарантії безпеки. Нагадаємо, в березні-квітні, коли Москва стягувала війська на кордоні з Україною, Захід непублічно підтягнув війська НАТО до українських кордонів. Включно зі стратегічною авіацією та флотом. Зокрема, польські ПВО були готові підтримати український наступ на кримському напрямку.

Але це все — непублічно. Зеленський хоче конкретного договору, в якому прописується вступ в НАТО та блокування Північного потоку — 2. Звичайно, в Вашингтоні справжні мотивації нинішньої української влади прекрасно розуміють. І ніхто гратися з Єрмаком та його людьми не збирається.

Тож, окрім чергових обіцянок, Київ нічого не отримає, особливо фінансування на кшталт Афганістану.

Крім того, демократи, бажаючи відновити трансатланитичне співробітництво, не підуть на протидію спільної волі Парижа та Берліна, які розцінюють натівські зобов’язання перед Києвом провокацією проти Москви. Ангела Меркель навіть утрималася від розробки плану дій щодо членства України в НАТО. Що теж зрозуміло: Білий дім далеко, а Україна поруч, так, через Польщу. Якщо спалахне, то зачепить всіх, включаючи Францію та Германію. А тут залишається два тижні до пенсії. Потім розберуться.

Проблема не в Байдені і не в Меркель. Проблема в Зеленському, якому потрібно продемонструвати войовничу стилістику перемовин.

Але позитив майбутніх перемовин Зеленський — Байден в тому, що крик душі “чому ми не в НАТО?!”, думається, закінчиться в Вашингтоні. США вже не мають бажання про щось домовлятися з Кремлем, а Україну просто використають як військово-політичний плацдарм для повалення режиму Путіна.

Зеленського поставлять перед фактом. Він погодиться.