ВизиЯ Точка зрения Политика Угода з Китаєм в інфраструктурній сфері суперечить закону про декмоунізацію

Україна збирається декомунізувати Китай

Україна воістину країна парадоксів. Лише у нас комунізм може бути заборонений на офіційному рівні, але водночас ми будемо розширювати свою співпрацю з китайськими комуністами.

Центр китайського інженерингу відкрився в КПІ

30 червня Україна і КНР підписали угоду про співпрацю в інфраструктурній галузі. Дивно те, що ми про це дізнались випадково з китайських ЗМІ і лише через тиждень після підписання.

Також дивно те, що напередодні підписання угоди, Україна відкликала свій підпис в ООН під документом щодо потреби вивчення ситуації з правами людини в Сіньцзянь-Уйгурському районі Китаю. Також я б міг зараз описати як Арахамія, Рудик чи інші українські політики нещодавно принижувались перед китайськими комуністами, але ця інформація не несе ніякої користі для вас.

Тут є кілька варіантів відповідей на питання «чому наша влада почала лупитись в ясна з китайцями».

Перший очевидний варіант, зближення з КНР – це наша відповідь на те, що США таки дадуть Росії добудувати «Північний Потік-2». Такий собі «третій шлях». Типу, з Росією ми не дружимо, заходу на нас насрати, а тому ми линемо в теплі обійми китайського Вінні-пуха. Але є кілька але. По-перше, Пекін ніколи не робить нічого за просто так. Нєхуй що китайцям робити, як фінансувати розвиток нашої інфраструктури. Іншими словами, вони нам будують аеропорт, а ми позоримось на міжнародній арені підтримуючи їхні авторитарні приколи. По-друге, світова політика працює таким чином, що коли ти покращуєш відносини з одним табором, то автоматично погіршуєш відносини з іншим. Ми не в тій позиції, щоб гратись в неокучмізм та багатовекторність.

Другий варіант відповіді, Зеленський наобіцяв набудувати інфраструктури за свою каденцію, проте бюджету не вистачає. МВФ не надає кредиту без реформ, західні партнери морозяться, Росія ворог, а от Китай ніби сексі. Наслідки цього варіанту такі ж самі як і в першому, але до того ж він суперкумедний, бо ж це вже якийсь над рівень політичної проституції.

Не виключаю і те, що посилення китайської присутності це комплекс цих варіантів. Краще ми це зрозуміємо після зустрічі Зеленського з Байденом, яка запланована на кінець липня. Все залежить від того, яких пропиздонів дасть Байден Зеленському за панібратство з Пекіном.