ВизиЯ Точка зрения Политика Сімферополь та Донецьк: як розпочалася війна з Росією

Сімферополь та Донецьк: як розпочалася війна з Росією

Тут один донецький ниючий ватан зачепив цікаву тему. З чого почалася для вас війна? Поясню: він ниючий, бо весь час скиглить про мир, але при тому боїться сказати, хто ж почав цю війну.

Захват россиянами административных зданий в Симферополе

З чого ж вона для мене почалася? Наступного дня, коли стало відомо, що росіяни захопили урядові будинки в Симферополі, я був там. Бачив все на власні очі. Оскаженілі маси рускамірцев, які чманіли від щастя, що Росія прийшла. А головне - військових без знаків розрізнення на вулицях міста і мовчазні військові патрулі біля аеропорту. Ясно було, що це агресія. Одначе, оскільки стрілянини не було, жила примарна надія, що це якось вдасться розрулити. Але моя схильність тверезо оцінювати реальність за кілька днів узяла гору і я зрозумів, що це таки війна, правда, без відповіді з боку України.

Жила примарна надія, що на Кримі все зупиниться. Одначе, ця крихка ілюзія остаточно розвіялася 12 квітня.Тоді Гіркін зайшов у Слов'янськ і почалися бойові дії. Я того дн повернувся з Донецька. Там, звісно, скаженіли прихильники руского міра. Але військових не було. Тому надія, що все завершиться, залишалася. Одначе, 12 квітня поставило крапку у сподіваннях.

5-денна війна між Грузією а Росією

Наступні події змусили мене пригадати читану перед війною в Грузії книжку російського політолога Єлени Афанасьєвої з передмовою нациста Сергея Маркова "Государство или революция". Там був великий шмат, присвячений Україні. Авторка стверджувала, що дезінтеграція України вигідна Росії, закликала сприяти цьому процесові і твердила, що на сході України російські танки зустрінуть квітами.

До війни в Грузії я сприймав цю книжку як маячню хворої людини. Навіть написав репліку про це у газеті "День". Після війни в Грузії сприйняття змінилося зрозуміло в який бік. З початком бойових дій на Донбасі і декларацій Путіна про Новоросію я зрозумів, що та книжка - це рентгенівський знімок хворих мізків російської не лише еліти але й більшості тамтешнього народу. Тому вже тоді я змушений був прийняти реалії, яка полягали в тому, що ця війна надовго.

Бої під Новойайдаром, осінь-зима 2014-2015 років

25 травня у Новоайдарі Луганської області наткнувся на першу кров. Якісь військові розстріляли дві цивільні машини. Кількох людей поранили, а одну особу вбили. Я зробив репортаж про це. Але тоді не було можливості розібратися, хто стріляв. у кого і чому.

З'явилася інформація, що диверсійна група намагалася перешкодити проведенню виборів президента України. Я припускав, що стрілянини пов'язана з цим. Лише потім айдарівці розповіли мені, що це їхні однополчани, які полювали на диверсантів, здуру розстріляли мирних людей. Стріляли по машинах, які не хотіли до них наближатися за їхніми омахами руки. Припускаю, що власники боялися віджиму машин. Це трагічний, але факт.

26-го вдень автобусом поїхав у Донецьк. Дорогою почув, що ідуть бої за аеропорт. Тітка якась а автобусі казала, що донецькі інші, тому Київ хоче їх знищити. Цю ж тезу пізніше мені повторила моя донецька приятелька, родом з Черкащини,, яка вийшла заміж за донецького парубка.Телевізор у їхніх головах міцно попрацював.

До Донецька я приїхав годині о восьмій, коли бої закінчилися. Хтось мені розповів про сотню убитих нашою авіацією чеченців, котрі штурмували аеропорт.

Наступного дня я вийшов на вулицю Артема. Там були зачинені всі магазини і кав'ярні,крім однієї, невеличкої. Я сів там випити кави. І похвалив офіціанта за сміливість. Слово за слово ми з ним заговорили про аеропорт. Він мені каже, що не треба було їх чіпати. Я спершу не второпав, кого він має на увазі. Потім до мене дійшло, що він говорить про захопників. Я отетерів. У ньому відважність поєднувалася з телевізором у голові. Я йому сказав, що вже почали грабувати автосалони, які після того масово позакривалися. А ще розграбували "Метро" біля аеропорту. Запитав, чи ви розумієте, що ваша кав'ярня буде наступною. Він не розумів.

Майдан в Донецьку

Попри проукраїнську активність частини дончан, велика маса населення, якщо не підтримувала нападників і рускій мір, то тримала велику дулю в кишені щодо Києва. Думаю, що це був результат тривалої обробки мізків донецьких ЗМІ, які довго переконували донбасян у тому, що Донбас всю країну годує і, якби не паразити із західної України, то Донбас жив би значно краще.

Отож, тоді я зрозумів ще одне: війна іде не лише гаряча, але й пропагандистська. І місцеві еліти дуже цьому посприяли, протиставляючи Донбас решті України. Тож, російська агресія лягла на підготовлений грунт.

Вищезгаданий ватан закликає мріяти про мир.Про нього можна скільки завгодно мріяти. Але мрії не приведуть до миру. Краще не мріяти, а усвідомлювати, що війна ця триватиме ще довго. Бо у Путіна і великої частини його народу імперська вавка в голові. Вони в 21 столітті мислять категоріями 19 століття - мріють про розширення імперії. А ми хочемо, щоб вони від нас від*балися. І це протиріччя можна розв'язати лише тоді, коли через якісь обставини Росія ослабне і не зможе більше на нас тиснути.

Так почалася моя війна. А у вас вона як почалася?