ВизиЯ Точка зрения Политика Два роки тому українці обрали новий парламент. Як змінилися погляди з того часу?

Два роки нової Ради, монобільшості та віри в світле майбутнє

Два роки минуло з того часу, коли в Україні з'явилася монобільшість. Явище, нехарактерне для нашої країни: українці ніколи не дозволяли собі голосувати за одну політичну силу. Тепер же у «Слуг народу» 243 багнета, які не дуже розуміють, для чого вони сидять у вищому законодавчому органі держави.

Хто вона, нова Верховна Рада України?

Більше того, українці ніколи не голосували однаково, прекрасно розуміючи, що президент і парламент завжди порозуміються між собою. Тому виникав звичайний для демократичних країн феномен роздільного голосування: президент у другому турі отримував свої відсотки, а парламент - через півроку або рік — свої. Жодна фракція, навіть БЮТ чи Партія Регіонів, ніколи не домінували. Як би вони не хотіли, але Тимошенко і Янукович вимушені були створювати коаліції і рахуватися з думкою партнерів.

Тепер же глава держави і його партія електорально нероздільні.

Як в старі радянські часи: народ і партія єдині. Нова владна команда править з таким же пропагандистським розмахом. Неосовок акуратно опускається залізною завісою, але народу подобається: весело, задерикувато, з відосіками і без найменшої оглядки на законодавчі та конституційні норми.

Плюс ще цензура на телебаченні і в соціальних мережах, купа ботів (чи то пак пропагандистів) і постійні відсилання до історичних рішень партії та особисто товарища Зеленського. Звичка жити в СРСР перемогла неусвідомлений потяг до свободи. 73% і 243 депутата - це ж насправді показник ідеологічного, ментального стану суспільства, а не випадковість вибору, надлишок нестійкою електоральної демократії.

Я глибоко переконаний, якщо більшість визнає помилковість свого вибору (дуже складно), то наступного разу вони проголосують якщо не за чинну владу, то за такого ж Зеленського.

Проблема не в Зе. І не в перманентній брехні, тотальній пропаганді. А в тому, що народ голосує нераціонально, він вірить телевізору, телеграм-каналам, ютуберам, «головам, які говорять». Просто вірить. А якщо джерела інформації ще й персоніфіковані, - як то 1 + 1, - тоді весь фокус в підсумках голосування за кандидата, на якого вказали пальцем. У 2019-му вказали на Зеленського - вибрали Зе і його «слуг». Потім вкажуть на іншого - оберуть іншого. Бо немає раціональних мотивів голосування. І мислення теж немає.

Подивимося на соціально-політичні настрої українського суспільства. Згідно з даними групи «Рейтинг», станом на липень 2021 року, 38% киян у віці від 18 до 35 років вважають, що Україна розвивається в правильному напрямку. 27% респондентів віком 36-50 років також позитивно дивляться в майбутнє. Аналогічні думки у 37% забезпечених, 30% опитаних із середнім достатком і, увага, 28% малозабезпечених.

В правильному чи неправильному напрямку йдуть справи

Якщо подивитися на загальноукраїнську динаміку, то вона дещо змінилася за останні два роки.

Згідно з даними того ж Рейтингу, тільки 19% респондентів вважають, що країна рухається в правильному напрямку.

В Україні справи йдуть в правильному чи неправильному напрямку - Рейтинг

Що характерно: якщо в травні 2019 року 28% опитаних вважали «правильним» курс України, то вже в червні-грудні таких стало 34-39%.

Розумієте? Третина населення всім задоволена. Вони не бачать проблем, дій влади, зашкварів і будь-яких негативів. І воно стадно приймають домінуючу точку зору - бо вони не знають, що це таке - політичні погляди.

Третина населення з усім погоджується. З незаконним розпуском Ради, зі знищенням Конституційного Суду, згортанням децентралізації, цензурою, політичним переслідуванням опонентів, свавіллям суддівського і прокурорського корпусів, рабською залежністю перед російського диктатора Путіна, більшовицьким бажанням миттєво «зупинити війну» і взагалі з тезами «ми ж брати» і «припиніть стріляти».

Більше того, вони гарантовано проголосують за будь-яку владну команду. Парламентські вибори в Україні пройдуть на «ура». Агітпром не потрібний. Робота виключно на підтримку “гарячого” електорату. Виграш у другому турі президентських перегонів також гарантований - молодь проголосує синхронно, не як люди середнього або похилого віку.

Але ми бачимо, що аідтримка впала десь на початку 2020 го, коли полізли вгору ціни на ЖКГ, коли вимучили зустріч з Путіним, коли пройшли переговори в Омані і запалали скандали, - миротворча «платформа Сивохо», Єрмак, суди над політзеками. З тих пір цей показник не опускається нижче 19%, але й відкритої агітації не проводилося. Виборці демобілізовані.

В той же час навіть в Києві 36% респондентів в цілому задоволені діяльністю президента Зеленського. Вкладаємося до електорального діапазону 28-38%. Без найменшого натяку на критичність.

На скільки Ви задоволені діяльністю - Рейтинг

Йдемо далі. А які погляди у людей, які вважають, що Україна розвивається в правильному напрямку?

В правильному чи неправильному напрямку - Рейтинг

На думку віце-президента Асоціації політичних психологів України Світлани Чуніхіної, “українцям в основному властивий песимізм в оцінках того, чи в правильному напрямку йдуть справи в Україні - за винятком коротких періодів, пов'язаних зі зміною влади. І ближче всього до «медіанного» або «типового» українського виборця виявилися симпатики партій «Українська стратегія», «Сила і честь» і ВО Свобода.

Оцінки виборців Слуги народу набагато оптимістичніші, ніж в середньому по Україні. Фактично, ця електоральна група психологічно перебуває в стані 2019 року, коли суспільні очікування від приходу до влади Володимира Зеленського в цілому були свіжі і позитивні. Своїх виборців президент не розчарував або розчарував в меншій мірі.

Партіями скептиків умовно можна назвати симпатиків Європейської солідарності, Батьківщини і, особливо, Опозиційною платформи «За життя». Хоча в основі їх песимізму лежать різні причини.

Мабуть, найдраматичніші зміни відбулися з електоратом проросійських політичних сил. Для них очікування від президентства Зеленського змінилися з помірно позитивних на різко негативні.

Нарешті, окремо слід обговорити виборців Радикальної партії і партії Шарія. В їх оцінках відсутні півтони, там практично немає місця невизначеності. Справи можуть йти або в тільки правильному напрямку, або, що більш характерно для оцінок в цьому електоральному сегменті, виключно неправильно. І ніяких «може бути» або «важко відповісти».

З даних цього опитування випливає, що виборці цієї групи найбільш догматичні серед всіх інших”.

Але справжній догматизм перевіряється контрольним пострілом. На питання «Як змінилося за останні 12 місяців економічне становище Вашої сім'ї?» були отримані такі відповіді (у контексті партійних уподобань):

Як змінився економічний стан - Рейтинг

Виходить, що оцінка економічної ситуації у прихильників СН більш реалістична і раціональна, ніж оцінка політичної ситуації. У чому ж причина такого дисонансу?

А все в тому ж - голосуванні молоді (до 35 років) та відосіки. За класного пацана, приколіста, молодого. Він свій в дошку, чесний, відкритий, з ним можна і шашлик поїсти, і за життя поговорити...

А якщо серйозно, то за останні 30 років в Україні виросло покоління, яке ніколи не обирало, не думало й не обтяжувало себе турботами про майбутнє. У якого верхня півкуля дисонує з нижньою. Яке не розуміє, що таке вибори, політика, для чого вона потрібна. Їм паралельно, для чого вони живуть. Вони граються в стрілялки-догонялки, дивляться 95 квартал і, як стадо баранів, йдуть голосувати, за кого їм накажуть.

Концерт Валерія Меладзе в Києві

Їм навіть все одно, кого дивитися і слухати. Спочатку вони прийдуть на концерт Потапа і Дзідзо, подивляться, як вони цілуються, а потім зізнаються в любові до Валерія Меладзе. Або до Ані Лорак, яка рветься до Одеси. Дебілізація за допомогою телеканалів і комфортних ютуберов діє: боти все розжують, вкладуть у вуха і в рот, ще й водичку піднесуть, щоб добре переварило.

Десь перед другим туром я чув від одного відомого експерта, що Порошенко не пройде, бо він набридлий совок. А Зеленський - нове, «живе покоління», якому чуждий СРСР і все радянське.

А вийшло зовсім навпаки - Зеленський, будучи переконаним совком, зумів не просто витягнути з небуття всі пострадянські стереотипи і паттерни, але ще й надати їм постмодерністського гламуру, довівши мислення радянської людини до тотальної класової ненависті.

«Хто не з нами - той проти нас» - це ж навіть сталінське сприйняття дійсності. Пояснити їм протилежну точку зору неможливо. Будь-яке заперечення проти ідеального, божественного Зеленського і його партії сприймається в штики.

Так, вони здатні більш-менш реалістично відчути економічну ситуацію, але їм заборонено виступати проти вождя. Хоча мені здається, якщо б «правильні люди» розжували їм економіку, то вони б реагували так само - войовничо і безапеляційно.

Бо вони голосували не за політика Зеленського. Вони обирали контент "Зеленський". І 95 квартал як безкоштовний гаджет. 

Що з цим робити? Складно сказати. Ми маємо справу з ідеологічною патологією: з одного боку, вони задоволені тим, що відбувається і не бачать ексцесів у внутрішньо і зовнішній політиці, а з іншого - критично оцінюють свій особистий економічний стан, не пов'язуючи його з політикою партії та уряду.

Тобто політика і економіка в очах виборців Зеленського існують як би в двох паралельних світах, не впливаючи один на одного. Причинно-наслідкові зв'язки порушені безповоротно.