ВизиЯ Точка зрения Лидеры Що означає правильний-неправильний курс? - політика Украни

Українське суспільство розколоте по відношенню до Зеленського

Нещодавне дослідження групи "Рейтинг" продемонструвало декілька надзвичайно цікавих тенденцій, на які варто звернути увагу.

Базовий висновок полягає в тому, що українське суспільство надшвидкими темпами поляризується. Основний "камінь спотикання" - фігура президента Володимира Зеленського, якого або відверто ненавидять, або в нього вірять в буквальному сенсі цього слова.

Українське суспільство розколоте по відношенню до Зеленського

Але фішка в тому, що така поляризація має здебільшого тимчасовий характер. І коли вибухне суспільство, не знають ана соціологи, ані політологи, ані лідери суспільних думок.

Єдине, про що можна говорити, - це впевнена радикалізація громадських оцінок. Епоха "какая разніца", на жаль чи на щастя, дійсно закінчилася. Хоча влада, перебуваючи в стані напівсонної моноейфорії, продовжує видавати шоу за шоу, старанно обходячі критично політичні теми. Вона ще сподівається говорити абстрактно, без певної конкретики і, як наслідок, без чітких меседжів.

Така стратегія поки що приносить позитивні результати. Що дивно, враховуючи принципову відсутність будь-якого внутрішньоукраїнського діалогу. Хоча, з іншого боку, ми в такому стані перебуваємо майже 20 років, з часів України без Кучми. А все тому, що вона, Україна, не може визначиттися, з ким вона і чому.

Ну, що ж, для початку: Україна йде в правильному чи неправильному напрямку?

В правильному чи неправильному напрямку розвивається Україна?

Як бачимо, певні "койдалки" суспыліної думки спостерігалися у другій половині 2019 року звикало до думки, що Україною править зовсім інша команда, ніж "традиційні" політики, коли формувалась монобільшість, а новий зовнішньополітичний курс витворяв геополітичні кулбіди до попередників.

З початку 2020 року, після кількох протестних акцій, суспільство порозумілось десь в квітні-червні 2020 року. Нагадаємо, тоді була велика ймовірність широкомасштабного вторгнення РФ на всю територію України.

Але вже на початку 2021 року ми бачимо діаметрально протилежні точки зору, що, мабуть, пов'язано з реанімацією тем "формули Штайнмайєра" та побоюваннями національної зради.

Але зараз, коли скандал з Вагнергейтом (і не тільки) набирає сили, табори, вочевидь, зійдуться на позначці 50%. Це означає (на відміну розходжень в суспільній думці на початку 2021 року), що люди в першу чергу морально оцінюють дії влади, але не її політичну позицію. Для умовних "патріотів" не допустима "зрадництво", коли приьічники діючого президента взагалі не вбачають причин хвилюватися. Адже для них Зеленський в першу чергу - моральний лідер, а потім вже президент України. Тоді як "патріоти"  думають протилежним чином і вважають говорити про інституційні дії зекоманди, хоча й з моральної точки зори.

Попередня гіпотеза полягає в тому, що коли динаміка "правильного-неправильного" руху країни досягне позначки 50%, суспільство вибухне. Ми не можемо і не вміємо жити в умовах громадської поляризації.

Що цікаво, це виявлені групи поляризації, які знаходяться, здавалось, на проилежних ідеологічних полюсах:

Справи в Україні йдуть у правильному/неправильному напрямку vs вік/ регіон/ ппартійний рейтинг/

Якщо розбіжності в поглядах регіононів не дуже значні, а за віком відчувається різниця між "молоддю" та "старими", то от прибічники партій розділилися дуже дивним чином. Якщо взяти за умовний критерій "розумної" підтримки в 30-40%, то ми бачимо два кластери, що зараз формуються:

  • 1 кластер - прихильники "Слуг Народу", "Голосу", "Свободи", "УДАРу" і Партії Притули.
  • 2 кластер - Сила і Честь, Батьківщина, Європейська Солідарність, Українська стратегія Володимира Гройсмана, Партія  Шарія, Радикальна партія, ОПЗЖ, партія Мураєва.

Звичайно, мотивації вибори "правильного"-"неправильного" напрямку розвитку, але ми тут бачимо дуже дивні коаліції. Чому так? Два припущення, що взаємно виключають один одного:

Перше - ми маємо справу з "новими" і "старими" політиками, які розійшлися по своїх таборах;

Друге - розкол відбувається виключно по відношенню до конкретної персони Володимира Зеленського, а ідеологічні протиріччя в такій ситуації відкидаються на другий план.

Якщо вірне перше припущення, то таке розмежування залишиться і після закінчення правліня зекоманди. Поки не "відійде" стара генрація.

Якщо ж вірне друге припущення, то відновлення української політики відбудеться вже після поразки "слуг". А це означає, що поляризація та розкол суспільства - надовго. Розкол без чітких ідеологічних ознак.

Тепер про рейтинги. У Володимира Зелнського - максимальна підтримка населення. Подобається це чи не подобається - не має жодного значення. Українці його знову оберуть:

Президентський рейтинг на вересень 2021 року

Феномен Зеленського полягає в тому, що його рейтинг тримається на рівні президентських виборів 2019 року. Такого в політичній історії сучасної України ніколи не було. Це означає, що третині суспільства подобається саме такий типаж президентства, і воно, суспільство готово обирати, не зважаючи на прізвища і регалії.

Партійні рейтинги також за 2 роки не зазнали суттєвих змін:

Рейтинг партій станом на вересень 2021 року

Українська політика взяла відпустку. Вона перебуває в стані анібіозу: протистояти легітимності Зеленського та зекоманди дуже важко. Особливо коли "зашквари" правлячого класу відбуваються кожного дня.