ВизиЯ Точка зрения Экономика Економічна стратегія - одна з умовних стратегій

Про офшори та економічну політику зекоманди

До перемоги “слуг народу” в 2019 році Україна виживала між двома умовними економічними стратегіями: промисловим лобізмом та банківською лібералізацією.

Економічна політика Зеленського - що це таке?

Першу представляли так звані дніпропетровський та донецький клани, за якими стояв великий промисловий пострадянський бізнес. З відповідною політикою червоних директорів та геополітичною орієнтацією на Росію.

Друга економічна стратегія — ставка на банки та фінанси — була уособлена частково київськими та львівськими елітами. Плюс дніпроовською розкольницею Юлією Тимошенко. Вони не були прив'язані до одного регіону, вважали себе частиною глобального фінансового світу й орієнтувалися на на Захід. Бо там краще — банківська сфера, міжнародні суди та міжнародний арбітраж.

Звідси й внутрішня боротьба, особливості загальноукраїнської політики, умовне протистояння між “західною” та “східною” Українами.
Але обидві течії-стратегії базувалися на розумінні того, що вони захищають національний капітал, вони мають справу з “залізом” або “сейфами”, які обслуговують “залізо”.

Іншими словами, “західняки” та “східняки” жорстко конкурували між собою, в межах правил без самих правил. В політичному сенсі представляючи собою дві різні електоральні платформи. Ну і партії, звісно.

І тут, в 2019 році, до влади прориваються позасистемні. Вони не прив'язані ні до індустріального, ні до банківського секторів української економіки. Вони взагалі — в своїй стратегії — ведуть бізнес не в Україні. І тримають гроші в офшорах.

Як би там не було з “донецькими”, - хай подякують імперській Росії, - але вони до 2010-2013 років займалися своїми територіями. По-радянськи, феодально, корупційно, - хай так. Донецьк в трояндах та пріоритетне фінансування шахт все це ми пережили.
Як і фінансові та соціальні лібералізації, починаючи з Ющенка і закінчуючи Порошенком.

Але ці, з офшору 95, не мають жодних зобов’язань перед українцями. Вони й продавали виключно в Росії. І купляли на Заході. Україна для них — глядацький транзит, територія, жителі якої віддають їм гроші. Це навіть не феодальне світосприйняття.

Так що про яку економічну політику, реформи, раціональні дії йдеться? Вони ні на що не здатні, бо не відповідають за себе і тих, кого привчили.

До того ж не забуваємо, що 95 квартал — це шоу-бізнес. Як сказав Коломойський в одному з інтерв’ю, кварталівці не мають ні заводів, ні пароходів, нічого. Тільки інтелект та творчість.

От і з такою творчою політикою ми маємо справу. Креативно по відношенню до громадян та української державності.