ВизиЯ Интересный мир Як Болбочан визволяв Слобожанщину - до Бsлгорода включно

Як визволяли Слобідську Україну

Ім’я українського визволителя Криму впевнено стає все більш відомим серед широкого загалу. Але менш відомо, що в тому ж квітні 1918 року цей полководець відзначився ще однією переможною операцією – визволенням Слобожанщини, до самого Білгорода включно. Літописець і ветеран полку Чорних запорожців Борис Монкевич лишив досить детальний опис того блискавичного слобідського походу.

З початком квітня 1918 року, визволивши Полтавщину, запорізький полк під командуванням Болбочана з боями ввійшов на Слобідську Україну. На полкових знаменах майоріло гасло «З вірою твердою в конечну перемогу вперед, за Україну!».

Захопивши у ворога два бронепотяги на станції Коломак і відбивши спробу ворожого контрнаступу в районі станції Водяна, українці відкинули більшовиків на лінію Максимівка-Ков’яги-Валки. Але довго червоні тут не протримались, адже запорожці обійшли Валки кінно і вдарили ворогу в тил.

pic/2020/04/4652.jpeg

Панічна втеча зупинилася лише на укріпленому відтинку Мерчик-Огульці-Мерефа. Тут свого часу була спеціально розбудована головна лінія оборни харківського залізничного вузла, вже були відриті окопи, наявна артилерія і вдосталь інших технічних засобів. Лобову атаку тут можна було тримати довго. Але Болбочан вирішив не йти просто в лоба. В ніч з 3 на 4 квітня 2-й запорізький полк, імітуючи наступ, увірвався на станцію Огульці (передмістя Люботина), де мужньо тримався, не зважаючи на втрати від артилерії і бронепотягів противника. В цей же час інша група запорожців, знов-таки кінно, за пітримки автопанцирника (бронеавтомобіля) обійшла місто і увірвалася на станцію Люботин з боку Харкова. Залізнична комунікація між червоними була перервана, їх військове угрупування опинилося між двох вогнів (з полтавського і харківського напрямків одночасно), більшовики вдруге почали панічну й хаотичну втечу.

В Люботині, де на станції був головний центр червоної оборони, військам Болбочана дісталася в якості трофеїв багато військового майна і реманенту: одяг, провіант, радіостанції, гармати, бронеавтомобілі і навіть аероплани. Крім того, українські військові взяли ще й склади в сусідній Мерефі, звідки червоні також втекли після розвалу лінії їх оборони. Але лишаючи місто, більшовики лишили по собі й купу трупів: людських і кінських, вони порозстрілювали всіх попередньо заарештованих (здебільшого це були офіцери) і порізали коней, яких не змогли взяти з собою. Лише невеликий гурт політв’язнів, які утримувалися на станції, лишився живий, завдяки несподіваному наскоку запорожців. Доречі, всі вони того ж дня вступили до полку Болбочана добровольцями.

Варто згадати ще один цікавий історичний епізод, пов’язаний з боєм того дня. Вже після взяття Люботина на полковника було вчинено замах. В Полтаві до полку запорожців пристала група з трьох сестер-жалібниць і двох матросів, які видавали себе за українських старшин. В реальності ж вони виявлилися більшовицькими агентами і після бою спробували застрелити Болбочана, щоб позбавити українців командувача і зірвати таким чином визволення Харкова, що вже мало от-от відбутися. На щастя полковника врятували старшини комендантської сотні, двох з яких під час цього замаху було поранено. Найцікавішим в цій історії виявилися листи, які були вилучені у червоних шпигунів разом з агітаційною літературою. Ці документи свідчили про дружню переписку екс-голови уряду УНР Винниченка з більшовиками в той час коли, українські війська вели з ними бої. Ці документи разом з арештованими були відправлені до Києва. Дивуватися, що ходу їм ніхто не дав, не має сенсу, адже керівництво УНР лишалося в руках соціалістів.

Болбочан же не вважав себе, ані політиком, ані інтиганом. Він був військовим. Тож, не став над тим ламати голову і продовжив робити свою військову справу. Бій під Люботином виявився ключовим зламом ворожої оборони. Запорожці розвили наступ і вже рано вранці 6 квітня українці ввійшли до Харкова.

Автор: Василий Швецов
Дата:
Поделиться с друзьями: