ВизиЯ Государство Право В Україні за останні 2 роки ліквідовані практично всі державні інститути

День Конституції поза законом

Україна святкує день Конституції. Разом із заблокованим Конституційним Судом, напівпрацюючим Верховним Судом і тотальною залежністю третьої кілки влади від політичної або навіть комерційної позиції Офісу Президента.

День Конституції України

До означеного списку можна додати фактичну ліквідацію місцевого самоврядування, скасування на практиці (юридично вона ще існує) децентралізації, відміну виборності сільських старост, а також панування занадто централізованої податкової системи, яку ще вибудовував Микола Яеович Азаров і шо залишалася незмінною років 15 так точно.

Зеленський з його командою чітко відпрацювали запит суспільства на тверду руку і персоналістський режим. Монобільшості недостатньо, народ не сприймає державні інституції як необхідний елемент демократії. А популістська гра на відчуттях “гнати цих дармоїдів”, тобто депутатів і чиновників, тільки посилює тренд на формування того, що в експертних кругах вже називається “зеленою диктатурою”.

Діагноз

Подивимось на ситуацію простіше: конституція в Україні є, але конституціоналізм, прийняття усіма гравцями і народом загальних правил гри, навіть не прорубав собі доріжку в хащах пострадянських стереотипів про владу та політичний устрій. Відповідно, маємо по факту:

  • відсутній Конституційний Суд;
  • напівмертвий Верховний Суд;
  • залежних від влади суддів;
  • парламентську монобільшість, що заблокувала роботу вищого законодавчого органу країни;
  • неробочий кабмін, який перемістився з Грушевського на Банкову;
  • незрозуміла з точки зору конституційного права структура РНБО, яка зараз виконує функції такого собі “колективного правителя” України, сконцентрувавши на собі повноваження по проведенню зовнішньої політики, санкційного тиску на “ворогів режиму” та судової гілки влади в цілому;
  • ще більш незрозуміла структура Офіс Президента, голова якого сприймає себе віце-президентом з відповідним негласним мандатом на будь-які дії, така собі Королева в шахматній пртії.

Таким чином, практика «державницької активності» зевлади говорить про досить специфічне розуміння законності, де головним фактором виступає не право і навіть закон, а персональні інтереси найближчого кола Зеленського. Інтереси комерційні, електоральні, ідейні та світоглядні як не дивно. Нагадаємо атаку на українську мову, нехтування вимогами закону про декомунізацію, засилля чиновників “другого кола” Януковича, створення інституції персональних наглядачів: той же Портнов зараз управляє рішеннями судів і має величезну державну охорону силами спецпідпозділів СБУ, а дехто Тищенко домовляється на рівні окружних виборчих комісій. Як підкреслив сам Володимир Зеленський, якщо я піду, то разом із Єрмаком. До списку додамо Портнова, Тищенко і, мабуть, Баканова.

Ze! Вбивця України

Читайте ВизиЯ на Google News

Іншими словами, конституціоналізм для Зеленського — це не свод формальних/неформальних правил, що приймаються всім суспільством, а позаінституційні дії, домовленості, зв’язки, власні (вони ж владні) зобов’язання. Такі неформальні практики не оформлюються в законодавчий спосіб, бо залежать виключно від побажань найближчого кола Зе, сучасного політбюро імені “95 квартала”.

Гра без правил в межах правил

Але проблема Зеленського полягає в тому, що у нього справді немає дієвої монобільшості, губернаторів (як свого часу у Януковича), силовиків (Авакова відсторонили від впливу на президента, але це тактична перемога) і стабільно працюючої економіки. Плюс недовіра суспільства, настороженість ЗМІ і інформаційне гетто в соціальних мережах. Неформальні практики в таких умовах якщо й працюють, то слабко і не приносять політичних дивідендів.

Янукович, як не дивно, був більш послідовним у своїх намірах будувати власний персоналістський режим. Ми ж всі пам’ятаємо: його правління почалось з відміни конституційної реформи 2004 року і інкорпортизації Партії регіонів в систему державної влади.

Монобільшості дійсно недостатньо, і правлячої партії з Слуг Народу вже не вийде: “донецькі” йшли до панування майже 10 років, крізь парламентські і президентські вибори. ПР добивалася влади, і це це факт; але СН — це суцільний піар, який закінчиться як тільки виключать “1+1”, а в громадській свідомості вкореніться образ пройдисвіта, що вдало, на тотальній брехні і безпідставних звинуваченнях, отримав приз у вигляді президентського крісла.

Конституційні зміни за планом Зеленського

Саме відсутність системної, конституційної позиції у зекоманди обумовлює стратегічний програш нинішньої влади. Коли це станеться — неважливо. Важливо тільки те, що на відміну від Януковича, вони не переживуть наступний електоральний цикл.

А саме на гіпотетичні вибори націлені правки в Конституцію, що були внесені до Верховної Ради наприкінці минулого тижня. Суть їх виглядає таким чином:

  1. Парламентський блок — Рада скорочується до 300 депутатів, вводиться інститут уповноважених Верховної Ради, законодавча ініціатива “передається народу”, всеукраїнський референдум набуває обов’язкового конституційного статусу, запроваджуються додаткові механізми припинення повноважень народних депутатів;
  2. Електоральний блок - перехід до пропорційної системи (деталі невідомі, залишається гадати);
  3. Управлінський блок — директора НАБУ і ДБР призначаються Верховною Радою.

Що означають ці правки?

По-перше, ліквідацію парламентаризму в Україні. Справа не в “кількості дармоїдів”, яких зараз, до речі, президентська монобільшість, а в керованості Радою. Звідси “уповноважені”, тобто “смотрящі” та рабська залежність депутатів від ОП: якщо вони правильно не голосують, знайдеться привід для їх відкликання. У позаправовий та позасудовий спосіб. Крім того, вочевидь, тиск американців на стільки сильний, що вони просто вимушені вводити “пропорціоналку”, знаючи, що можуть програти. Тому й створюють додаткові інструменти для збереження контролю над парламентом.

По-друге, якщо директорів НАБУ та ДБР призначатиме Верховна Рада, то ми, Україна, отримаємо грандіозний конфлікт из Штатами. Військово-політична підтримка, скоріш за все, залишається, але всі інші проекти будуть замороженні, включаючи фінансову та кредиторську допомоги, консультації в галузі державного та інституційного управління, а також надання компенсацій за введення “Північного Потоку — 2”.

Таке враження, що Зеленський навмисно свариться із Штатами, щоб потім наголосити про обвал прозахідного курсу України.

Або інший варіант: логіка створення персоналістського режиму диктує заходи проти наших партнерів, - ще раз підкреслюємо: в голові ВАЗ не існує таких понять, як “закон”, конституція”, право”, “демократія”, “співробітництво”, “міжнародні зобов’язання”. Він — лайт-версія Путіна, тільки на українській території.