ВизиЯ Государство Институты Як диктатура Орбана зруйнувала Угорщину. Народ і «Фідес» єдині

Як диктатура Орбана зруйнувала Угорщину

Перший уряд "Фідес" на чолі з Віктором Орбаном прийшов до влади у 1998-му. Як і всі популісти, він прийшов на критиці та антипропаганді реформ попередніх урядів, хоча й не міняв тієї економічної політики аж до 2001 року. 

 

Розворот до етапу стагнації та популістичної політики став безпосереднім наслідком трьох головних чинників: початком чергової виборчої кампанії, бульбашками доткомів на міжнародних ринках капіталів, та подіями 11 вересня у США. 

Урядові міністри активно рекламували прийдешні зміни в економічній політиці як світанок нової економіки. Замість продовжити експортно орієнтоване та інвестиційно підживлюване зростання, у "Фідес" вирішили, що настав час підвищити внутрішнє споживання, збільшивши державні видатки. Уряд підняв зарплати держслужбовцям на 50% та створив новий привілейований клас старших держслужбовців. Також було запроваджено надміру щедру схему субсидій для іпотеки, щоб дати поштовх житловому будівництву та домовласництву. 

Ці заходи покликані були простимулювати зростання за послаблення зовнішнього попиту. Натомість виникли великі дефіцити бюджету та платіжного балансу, що своєю чергою спровокували чергову спіраль значних зовнішніх запозичень. 

Насправді для першого уряду «Фідес» ощадлива політика, запроваджена в Угорщині після стабілізації 1995 року, буда вочевидь незручна. Промови тогочасних провідних політиків свідчили, що вони вже тоді мали іншу концепцію функціонування вітчизняної економіки. Вони скоса поглядали на автономію ринків та приватних підприємців, вірячи у провідну та вирішальну роль держави не лише у макроекономічній політиці та керівництві, а й на рішеннях мікрорівня, таких як інвестиції, торгівля, зайнятість та корпоративні фінанси. Себто «Фідес» інституціоналізував широку програму державного та дотованого державою приватного інвестування. 

Несподівано у 2002 році партія "Фідес" програла на парламентських виборах, а до влади повернулася коаліція "Угорської соціалістичної партії" (MSZP) та "Вільних демократів", які не лише продовжили, а й розширили безвідповідальне тринькання держкоштів.

Новий лівоцентристський уряд на чолі з прем'єр-міністром соціалістом Петером Медьєші перевершив свої передвиборчі обіцянки. Найважливіші — і найруйнівніші — заходи нового уряду передбачали таке:

  • запровадження 13-ї пенсії для всіх пенсіонерів та 13-ї зарплати для всіх держслужбовців;
  • на 50% підвищення зарплат для всіх держслужбовців (а це майже 800 тис. ос — 25% від усіх зайнятих);
  • ліквідація прибуткового податку для мінімальних зарплат, а також суттєве підвищення сум державної допомоги на сім'ю;
  • державне дотування витрат на газ, електрику, центральне опалення; розширення державних дотацій на іпотеку. 

Як бачите, державні видатки були величезні, тому фіскальна рівновага була швидко зруйнована. У європейські "жирні" роки 2002-2006 рр. Угорщина була єдиною європейською країною зі значним дефіцитом держбюджету (8% ВВП); також вона влізла у великий дефіцит платіжного балансу. 

Вступ Угорщини до Європейського Союзу 2004 року та ейфорія підготовки до нього спричинила додаткове інвестування, що дало можливість урядові відтермінувати день розплати. У серпні 2004-го Медьєші пішов у відставку. Ференц Дюрчань став новим прем'єр-міністром посеред каденції лівоцентристського уряду. 

Він не розумів економічних викликів, тому не змінив курсу економічної політики. Навпаки, у наступній передвиборчій кампанії зайшов ще далі у популістських обіцянках. Найкатастрофічнішим передвиборчим заходом стало зниження граничної ставки ПДВ з 25% до 20% з 1 січня 2006 року. Угорський фіскальний сектор знову почав стікати кров'ю, і бюджетний дефіцит сягнув до 10% ВВП, водночас не роблячи помітного внеску до економічного зростання.

Далі пішли масові антиурядові демонстрації, до участі в яких долучилися ультраправі, та які супроводжувалися кривавими сутичками. Ці події паралізували уряд Дюрчаня, який поступово втратив контроль над правоохоронною системою, включно з поліцією, прокуратурою та спецслужбами. "Фідес" блокували спроби уряду запустити реформи у сфері охорони здоров'я та освіти. Віктор Орбан мимоволі переніс політику на вулиці, радикалізуючи своїх прихильників екстремістською демагогією та акціями громадської непокори. 

Наприкінці 2008 року вдарила економічна та фінансова криза, яка дуже сильно вразила Угорщину. 23 жовтня 2008 року уряд випросив порятункову позику від МВФ, Світового банку та Єврокомісії загальною сумою двадцять мільярдів євро. Ці кошти врятували економіку від неминучого дефолту, але Угорщина все-одно увійшла в тривалий період економічного падіння. 

2009-го прем'єр-міністр Дюрчань подав у відставку. Новим прем'єром на останній рік каденції уряду став Ґордон Байнаї. Він стабілізував загальний урядовий бюджет, дотримуючись заходів суворої економії, наприклад, скасувавши 13-ту пенсію та урізавши до попереднього рівня зарплати держсектору.

У квітні 2010 року Віктор Орбан та його партія "Фідес" повернулися до влади з двотретинною парламентською більшістю.

Створення "неліберальної демократії"

Між 2010-2014 рр. угорський уряд на чолі з Орбаном або ж серйозно послабив, або ж зруйнував усі інституції, що були важливими стримувачами та противагами у демократичному ладі, включно з Конституційним судом, Агенцією державного аудиту, Генеральною прокуратурою, Фіскальною радою та Радою ЗМІ. Усі державні органи поза урядом тепер очолюють політики з партії “Фідес”, призначені на дев’ять-одинадцять років. У більшості випадків по закінченні цього терміну їхня каденція автоматично поновлюється, якщо лише не вдасться зібрати двотретинної більшості, щоб змістити їх з посад. 

Неліберальна демократія Віктора Орбана

Читайте ВизиЯ на Google News

Було також обмежено свободу слова. Усі три державні телевізійні канали суворо контролюються правлячою партією та слугують інтересам уряду. Опозиційні політики можуть доносити свої думки лише через одну приватну телевізійну та радіостанцію з обмеженим покриттям. Загроза втратити ліцензії на мовлення та державні замовлення на рекламу примусила решту приватних каналів скоритися. 

Зараз країна набула чимало рис авторитарної держави. Не існує жодних обмежень на довільну інтервенцію чи втручання держави у приватне життя громадян, бізнесу чи громадських організацій. Закон підпорядковували політичним цілям правлячої партії. Люди бояться відкрито висловлювати свої політичні симпатії та думки. Держслужбовців і працівників держсектору залякали так, що вони бояться відвідувати мітинги опозиційних партій та не бажають підписувати своїх виборчих списків. У багатьох випадках їх примушували брати участь у проурядових демонстраціях. Опозиційні активісти стають жертвами словесних образ та агресії. Декотрих членів сімей опозиціонерів чи видатних журналістів було звільнено з роботи. 

Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан регулярно виступає проти лідерів та політики Європейської Спільноти від Брюсселя в ім’я “боротьби за свободу”. Він часто робить похмурі  пророцтва щодо кінця Західної цивілізації, нахвалюючи водночас авторитарні режими Росії, Китаю, Туреччини, Казахстану та, іноді, Азербайджану й Саудівської Аравії. У його картині світосприйняття ліберальна демократія довела свою неспроможність і на Сході починається новий світанок. Цей ретроградний світогляд прив’язує майбутнє Угорщини до агресивної російської посткомуністичної моделі державного контролю та олігархії. Корупція сягнула рівня урядової політики та стала повсякденною практикою в усіх царинах громадського життя.

Економічна політика Віктора Орбана

Економічна політика та керівництво призвели до помітного занепаду позицій угорської економіки. Замість зближення із Заходом, Угорщина пережила віддалення навіть від решти країн Центральної Європи та Балтії. Між 2000-м та 2012 роками кумулятивне зростання угорської економіки становило 21% — значно нижчі темпи зростання, ніж у середньому 59% по Чеській республіці, Польщі, Словаччині, Естонії, Латвії та Литві. 

Економічна політика Віктора Орбана

Однією з найважливіших рис економічної політики “Фідес” є значне відкочування назад ринково орієнтованих реформ. Найважливіші заходи, що зумовили регрес, містили таке:

  1. Ліквідація та експропріація приватних фондів обов’язкового пенсійного страхування — тобто останньої значущої реформи в 90-х. За 15 років історії їхнього існування на рахунках цих фондів накопичилося $12 млрд активів — понад 10% угорського ВВП. Уряд експропріював ці кошти без жодної компенсації. Ця конфіскація приватної власності стала першою знаковою подією у етатистському курсі “Фідес”
  2. Націоналізація активів, що вважалися “стратегічними”, а по суті — повне згортання попередньої політики приватизації
  3. Уряд створив штучні монополії у різних секторах економіки, спотворивши конкуренцію, заборонивши вхід новим гравцям та запропонувавши можливості для ренти наближеним особам. Першим таким прикладом є нова мережа “національних” тютюнових крамниць. Під час непрозорої та корумпованої процедури аукціону уряд надав ліцензії на відкриття таких крамниць людям, які мали тісні зв’язки всередині правлячої партії. 
  4. Щоб залякувати політичних опонентів, уряд ухвалив каральне законодавство, яке набувало чинності зі зворотною часовою дією. Найкращим прикладом є запровадження 98-відсоткового податку на рентні платежі, що фактично означає конфіскацію. Цей закон було вибірково застосовано до осіб, які працювали в попередньому лівоцентристському уряді. 
  5. Уряд стягував хижацькі та викривлені податки із зарубіжних компаній, щоб витурити їх з Угорщини. У “Фідес” завжди обурювалися, мовляв, зарубіжні інвестори отримали суттєві частки у секторах економіки, що їх партія вважала “стратегічними”. 
  6. Уряд скасував автономію місцевого самоврядування, централізував державну освіту та сферу охорони здоров’я. Хоча це й було подано як суто адміністративні заходи для покращення якості послуг, збільшення їхньої ефективності та зниження вартості, справжньою метою було ліквідувати будь-яких потенційних конкурентів при владі, як, скажімо, систему стримувань та противаг на місцях у державному управлінні. Ця централізація мала важливі економічні та соціальні наслідки. Усі державні наймані працівники та більшість держслужбовців тепер безпосередньо залежать від центральних урядових установ, коли йдеться про прийом на роботу, встановлення розміру винагороди за службу, дисципліну чи звільнення.
  7. Державний сектор залишився величезний, а частка боргу у ВВП зросла. З дефіцитом бюджету “дали раду” через масивне збільшення податків, піднявши граничну ставку ПДВ до 27% — найвищого показника у світі. 

Наслідком такої економічної політики стало різке падіння міжнародної конкурентоспроможності угорської економіки, що спричинило безпрецедентну стагнацію та віддалення від цивілізованих сусідів. 

Чому в країні немає зростання? Очевидною причиною є брак продуктивних інвестицій. Загальний рівень інвестицій в Угорщині надзвичайно низький, 16% від ВВП, чого недостатньо навіть для простого відтворення капіталу. Отже, економічну політику уряду "Фідес" можна охарактеризувати як споживацьку коштом майбутнього. За відсутності зростання майже неможливо знижувати тягар державного боргу. Попри урядову риторику та експропріацію активів обов’язкових пенсійних фондів, державний борг так і залишився на рівні 80%. 

Брак інвестування в Угорщині ілюструє кілька чинників.

  • Перший — ірраціональна, непроцесійна та непередбачлива політика уряду, що руйнує довіру.
  • Другий — часті змін  у законодавстві та примхлива політична атмосфера, що спричиняє законодавчу непевність.
  • Третім є той факт, що беззаконня влади нічим і ніким не обмежено, адже попередньо сама ж влада ліквідувала систему стримувань та противаг, без якої ніяк не обійтися за конституційної демократії.
  • По-четверте, ринки було серйозно послаблено та спотворено, бо влада сформувала штучні монополії, обмежила вхід на ринок у багатьох секторах, запровадивши каральне оподаткування та погіршивши якість освіти та охорони здоров’я.

Політичний регрес та економічний занепад невидимим чином переплітаються, формуючи зачароване коло, що обмежує суспільний розвиток.

У квітні 2022 року в Угорщині будуть чергові парламентські вибори. Чи вдарять їхні результати по автократії Орбана чи, навпаки, ще дужче зміцнять її? Побачимо.

Джерело:

Андерс Аслунд, Сімеон Дянков і колектив авторів "Велике переродження. Уроки з перемоги капіталізму над комунізмом"

Автор: Андерс Ослунд

Опубликовано:

Поделиться с друзьями: