ВизиЯ Государство Институты Влада без легітимності неможлива, а тому будь-яка влада - народна

Чому влада є владою?

Легітимність – це відповідь на питання, чому одні керують, інші підпорядковуються. Це відповідь на питання, як функціонує та чи інша держава та система управління в ній. Чому в одній країні ти підкоряєшся владі, бо визнаєш її право керувати, а в іншій ти підкоряєшся, бо боїшся сісти в тюрму чи бути репресованим?

Що таке легітимність

Існують три «чистих» типи легітимності влади, які й визначають стиль правління і тій чи іншій країні.: традиційна (монархічна), революційна (харизматична) та процедурна (раціонально-правова). Ці типи вперше визначив німецький соціолог, філософ та економіст Максиміліан Вебер.

Традиційна легітимність заснована на думці, що ця влада існувала завжди, вона буде існувати завжди і її легітимність не може піддаватися сумніву через її божественність. Найкращий приклад – абсолютна монархія. Народ змушений підкорятися волі монарху, тільки він має право керувати державою та передавати владу у спадок. На сьогодні ще є країни, де такий вид легітимності існує – Йорданія, Бруней, Саудівська Аравія. Однак здебільшого це пережиток минулого. Сучасні конституційні монархії є прикладом збереження королівської влади як символу, а не механізму управління. Королі й королеви виконують представницькі функції та відділені від реального управління державою.

Харизматична легітимність – влада існує завдяки «волі народу», який обирає справжнього лідера, що володіє неймовірними якостями. Тільки він здатний керувати країною, яка без нього впаде в хаос та розруху. Найкращий приклад – авторитарні режими. Автократи не можуть спиратися на традиції суспільства як монархи чи на демократичне волевиявлення як лідери демократичних держав. Вони змушені пропагандою та терором створювати ілюзію своєї святості та просувати культ особистості, культ вождя народу. Кім Чен Ін (КНДР), Путін (Росія), Сталін (СРСР), Мао Цзедун (КНР), Ататюрк (Туреччина), Хомейні (Іран), Алієв (Азербайджан) – всі мають чи мали владу виключно завдяки пропаганді та репресіям.

Важливо зауважити, що цей тип легітимності притаманний країнам перехідного типу: пострадянські країни, колишні африканські колонії, латинські держави та країни Близького Сходу. На прикладі останніх можна зробити висновок, що харизматичний тип легітимності не є виключно поганим. Для країн Близького Сходу це єдиний можливий тип влади, єдина система управління, що може ефективно працювати. У них не може бути демократії західного типу. Це окрема тема чому так, а не інакше.

Раціонально-правова легітимність – влада здійснюється на основі визнаних правових процедур. У такому випадку суспільство демократичних шляхом вибирає собі владу. Вона діє завдяки документу, на якому написано її обов’язки та термін правління. Народ підкоряється закону, системі демократичних цінностей, у полі якої вибираються та працюють органи влади. Найкращий приклад – країни плюралістичної демократії: Західної Європи, США, Канада, Австралія та Нова Зеландія.

Цікаво, що сьогодні раціонально-правова легітимність перетворилася в раціонально-бюрократично-правову легітимність. Її можна назвати ідеальним типом Вебера. Однак сам Вебер вбачав у ній недоліки, зокрема загроза особистій свободі громадян. Бюрократія заганяє людей в рамки постійного контролю, а сам бюрократичний апарат повинен контролюватися людьми.

В чистому вигляді три типи легітимності існувати не можуть. Постійно та чи інша влада поєднує різні типи, щоб підвищити рівень своє підтримки серед суспільства. Деякі керівники держав використовують одразу три види легітимності. Найкращий приклад – Лукашенко, однак про його легітимність теж варто окремо поговорити.